ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО УКРАЇНИ

Валерій Бебик. ДОНЕЦЬКА УКРАЇНА: АНТОНІЙ ЧЕХОВ.

Радіо “ГОЛОС ДОНБАСУ” (Авдіївка – 95,7 МГц; Бахмут – 89,7 МГц; Волноваха – 100,3 МГц; Краматорськ, Слов’янськ – 90,4 МГц; Лисичанськ – 88,2 МГц; Маріуполь – 67,34 МГц, 88,0 МГц; Мар’їнка – 95,3 МГц; Щастя -95,7 МГц)



«Донецька Україна». Історичні нариси

професора Валерія Бебика

 

 

 ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ АНТОНІЙ ЧЄХОВ


Видатний український письменник Антоній Чехов, який писав російською мовою, в своїй дореволюційній біографії написав: «Я родился в живописном украинском городе Таганроге».

 

В його першій книзі українською мовою, яка вийшла у Львові ще за його життя, було написано: «Чехов народився в Україні, в Таганрозі». Його сучасники-українці: Марія Заньковецька та Ігнатій Житенецький однозначно вважали його «своїм».

 

Житецький, до речі, просив Івана Франка у 1889 році написати етюд про українців у сучасній літературі, серед яких він, зокрема, виділяв В. Короленка і А. Чехова.

 

До вступу до Московського університету Антоній Чехов (саме так у нього було написано в свідоцтві про народження) не володів російською мовою. Під час вступу до університету А. Чехов зрозумів, що розмовляв не «имперской державной мовой», а українською мовою: «стуло», «ложить», «пхнуть», «Таханрох»; а в проханні про зарахування на медичний факультет університету, яке і досі зберігається в архівах МГУ, слово «медицинский» написав з помилкою - через «ы»: «медицЫнский».

 

Слава Богу, що випускники Таганрозької гімназії після 8-го класу мали право вступати до університету без іспитів. А то ще невідомо, став би цей талановитий український хлопець найвишуканішим українським діамантом в російськомовній літературі ХІХ—ХХ століть чи ні...

 

Батьки А. Чехова однозначно ідентифікували себе як українці. Про це можна довідатися з листа письменника від 15 лютого 1888 року, написаного напередодні поїздки сім’ї на відпочинок до славетного міста Суми: «...Мать и батька, как дети, мечтают о своей Хохландии».

 

Власне, це і не дивно. Оскільки його дід по матері походив з українського села Вільхуватка (Воронізька губернія), бабуся по батькові – із села Зайцівка (Харківська губернія) а бабуся по матері з міста Таганрог (Катеринославська губернія). Все це – Українська Слобожанщина.

 

Як свідчив співробітник Ялтинського чеховського музею Геннадій Шалюгін, сини Михайла Чехова (прадіда письменника) «чомусь» шанобливо величали його «пан отче». «С чего бы это «русские» воронежские крестьяне величали своего отца украинским словом «пан»? — ставить риторичне запитання Шалюгін.

 

І далі продовжує: за сімейними переказами, в Михайла Чехова був брат Петро. Сімейна хроніка Чехових розповідає про нього, як про людину, що обішла всю Росію для збирання коштів на будівництво церкви в Києві. Церкву він нібито побудував. І тепер ми розуміємо, чому ця церква була побудована ним в Києві, а не в Москві. Тому що Чехови – були українцями.

 

 



Создан 02 фев 2017