ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО УКРАЇНИ

Дотик часу




Ця розмова записана у 2004 році для одного з вітчизняних громадсько-політичних видань. Актуалізуємо її сьогодні для відвідувачів мережі, оскільки бачимо ті ж проблеми й суспільні завдання, тільки ще більш загострені й злободенні – відсутність критеріїв якості політики, бізнесу, мистецтва, створення нової моделі розвитку суспільства на базі власних, а не запозичених ідей та інші.


Як знайти оригінальні свіжі рішення у здавалось би непорушних рамках сталих уявлень? Як відкрити нові грані свого внутрішнього потенціалу, щоб вийти на шлях самореалізації, стати господарем своєї долі і вже сьогодні творити майбутнє? На це у президента Всеукраїнської громадської організації „Ліга культури” Людмили Іванівни Авескулової свій погляд – інтегрувати інформацію й усвідомити безперервний зв’язок часу, в якому ми є водночас плодами минулого і зернами майбутнього.


- Як Ви вважаєте, успішність ваших починань є результатом розумного використання вами тієї свободи волі, якою ми від народження наділені Творцем?


Я вважаю, що всі істинно розумні починання від Всевишнього і вони не можуть бути не успішними. А що стосується свободи волі, то нам справді це дано, питання тільки, як ми це використовуємо.

Якось я прочитала фразу, що в Бога немає інших рук, окрім наших. Так просто і так повчально. Дійсно, саме ми будуємо світ, в якому живемо і в якому житимемо.

Нині я очолюю компанію, яка займається бізнесом, – і знову для мене це творчість. Я щиро собі зізнаюся, що роблю це з таким же задоволенням, як свого часу знімала кіно чи займалася культурно-громадською діяльністю. Мені подобається ставити нові завдання, шукати неординарні рішення і постійно створювати умови, щоб продукт компанії був потрібний не тільки сьогодні, а й у майбутньому. Бізнес – теж мистецтво, якщо тільки ви не ставите собі за мету шукати того, хто дав би вам гроші під вашу ідею, а організовуєте всі свої внутрішні ресурси і здібності, щоб втілювати свою ідею, зробити її потрібною іншим. Я режисер, і перетворення ідеального в реальне – це просто професійне завдання. Пам’ятаєте легендарні рядки радянської пісні «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью»? З подібним надзавданням можна приступати до будь-якого починання, зокрема, до ідеї розбудови такого суспільства, в якому хотілося б жити.

Взагалі ж ми ще ніяк не можемо позбутися своєї другорядності, бездумно копирсаємося в минулих помилках, що не дає нам можливості активно рухатися вперед. Ми не здатні усвідомити, що на минулий досвіде потрібно спиратися, але напрацьовувати нові прогресивні ідеї і, до всього не запозичені, а свої оригінальні. Це потрібно впроваджувати в життя і нести усвідомлену відповідальність. «Блаженні Миротворці, бо вони будуть названі синами Божими» – написано для всіх, тільки, на жаль, поки що мало тих, хто цим проникся.

 

- Тобто ви вважаєте, що людина, котра черпає інформацію з потрібного джерела, здатна відобразити ідеал?


Людина завжди відображає ідеальне, вона такою створена. А який ідеал стане ідеальним – це повністю залежить від людини, від її життєвих пріоритетів. Адже ідеал теж розвивається і вдосконалюється з накопиченням досвіду. І в даному випадку, на мій погляд, не варто без належного аналізу й осмислення звертатися до аналогів минулого, і застосовувати їх сьогодні.

Не варто боятися прецеденту створювати нове. Нам всім дана настанова в перших рядках Біблії, де йдеться про те, що Бог створив світ і побачив, що це добре. Спочатку створив, а потім побачив, і це для всіх є поштовхом для розуміння того, що остаточний результат формується в самому процесі творення.

 

- Ментальність слов’янства багато в чому ґрунтується на усвідомленні жіночого єства. Якою ви вважаєте у зв’язку з цим роль жінок в політиці і бізнесі України в найближчому майбутньому?


На моє глибоке переконання, людина є цілісною. В ній присутнє і чоловіче, і жіноче начало. І не може бути пріоритетів жіночого або чоловічого, цей поділ, на мій погляд, від неуцтва. Вони повинні розвиватися гармонійно.

Сьогодні в політиці в основному правлять чоловіки, але це здебільшого через рефлексію системи на попередній досвід. Світ твориться двома началами. У будь-якій людській діяльності потрібні жіночі еманації, і їх повинно бути достатньо. Інакше порушується рівновага, виникають конфлікти і деструкції. На жаль, дуже часто у самих жінок домінує не те, що ми розуміємо під жіночим початком. Україна унікальна зцього погляду, що тут Божественна Мудрість втілена в жіночій іпостасі – в образі Оранти. Цей символ, закладений в основу нашого буття, потребує глибокого осмислення і розвитку в усіх наших суспільних формах, але без примітивних спекуляцій.

Оранта і Непорушна Стіна – ці поняття увійшли в нашу свідомість як взаємозалежні. Стіна є непорушною, бо Вона молиться, а молитва є чудодійною, бо Вона чиста серцем і висока помислами.

Це важливо усвідомити, аналізуючи роль жінки в політиці, та й не тільки жінки. Час уже суспільству визначитися, хто потрібний для ефективної розбудови держави і які сили для цього використати. Не можна ж весь час звертати увагу лише на тих, хто себе безупинно пропонує. Це, з одного боку, є непристойним, а з другого – неминуче породжує політичну проституцію. І це само собою не зміниться. Людина породила цей порок, а він вже захищений загальним принципом – законом самозбереження. І тільки сама людина може все це змінити даною їй силою творця. Зрештою, зовсім не важливо, якою є сфера діяльності, не важливо чоловік чи жінка нею займається – важливо, що вони реально можуть зробити.

 

- Чи існують специфічні слов’янські риси, які могли б бути вдало використані в сучасній ситуації?


Слов’яни, за переказами, діти сонця, а отже – світлоносні. Цим багато сказано. У символах кирилиці закладена програма нашої реалізації як частини людства. Через цю програму нам визначений шлях до світла через випробування.

Ми наділені чудовими здібностями отримувати і синтезувати знання. Але здібності потрібно розвивати розумною самовідданою працею. Саме слов’янське терпіння, про яке так часто говорять, повинне бути на це направлене. Як каже прислів’я: велике терпіння народжує велике вміння.

На жаль, в Україні немає ще політичної школи. Переважно все організовується стихійно і з повторами. Немає фахівців в галузі державного будівництва, не сформовані суспільні норми моралі, на підставі яких можна говорити про моральність чи аморальність політики, бізнесу, мистецтва тощо. Суспільство повинне напрацювати можливість формувати і виконувати завдання свого розвитку. Входячи у відносини з державою, необхідно зобов’язувати її створювати для цього всі необхідні умови. Між державою і суспільством повинні скластися договірні стосунки, бо тільки тоді, коли є критерії угоди, ви маєте право не тільки запитати, чому держава не виконує своїх зобов’язань, але й перетворити неефективний апарат управління в більш досконалий.

Україна зараз має унікальну можливість створення держави нового типу. Потрібно тільки прагнення кожної окремої людини – жити по-людяному, перетворити на внутрішню потребу нації – жити в суспільстві Людей. Згідно з філософією Платона, саме ментальність людей лежить в основі форми державності.

 

Тож чому ж не скористатися шансом побудувати людяну державу? На всі запитання, які ставить перед нами життя, потрібно завжди бути готовим дати відповідь.



Создан 03 мар 2015